Свято вишиванки

Без-имени-2

 

Вишиванка – могутній символ благополуччя в родині, а свято вишиванки символізує національну єдність.

18 травня 2017 року в дошкільному навчальному закладі розцвів розмаїттям вишиванок. Цього дня діти, педагоги, працівники – усі прийшли на свято вишиванки у барвистих сорочках. Відчувався святковий настрій. Приємним сюрпризом для дітей була українська народна театралізована вистава. Діти з піднесеним настроєм декламували вірші та співали пісні, виконували веселі таночки, чим величали Україну та українців. Тож носімо на долю і щастя наш оберіг – вишиванку.

DSC_0579-2

Вишиванка – символ Батьківщини,
Дзеркало народної душі,
В колисанці купані хвилини,
Світло і тривоги у вірші.
Вишиванка – дитинча кирпате,
Що квітки звиває в перепліт,
Материнські ласки, усміх тата,
Прадідів пророчий заповіт.
Вишиванка – писанка чудова,
Зірка ясна, співи та вертеп.
Вишита сльозою рідна мова,
Думами дорога через степ.
Моя вишиванко, червона калино,
Ти символ Вітчизни з прадавніх віків.
Моя вишиванка – душа України
І зірка яскрава для дочок – синів.

599376-area-349x197

Тиждень охорони праці

З метою впровадження ефективних методів роботи, забезпечення безпеки професійної діяльності та запобігання виробничого і побутового травматизму, травматизму серед учасників навчально-виховного процесу, дотримання нормативів безпеки і санітарно-гігієнічних умов праці в дошкільному навчальному закладі з 24 по 28 квітня 2017 року пройшов Тиждень охорони праці.

DSC_0338

DSC_0295

DSC_0165

28 травня 2017 року було проведено практичний тренінг з евакуації вихованців і працівників дошкільного навчального закладу на випадок надзвичайної ситуації.

DSC_0292

На завершення «Тижня безпеки дитини» проведено музично-спортивну розвагу «Ми – рятівники» з вихованцями старшого дошкільного віку за участю провідного інспектора Охтирського міськрайонного відділу управління державної служби України з надзвичайних ситуацій  у Сумській області Педорченко С.О., який провів бесіди з дітьми та працівниками ДНЗ про дотримання правил пожежної безпеки та користування вогнегасником.

DSC_0227

DSC_0273

DSC_0320

Фестиваль

“Калейдоскоп талантів вас вітає,  

на фестиваль запрошує усіх…”

27 квітня 2017 року в нашому садочку відбувся фестиваль дитячої та родинної творчості

«Весняний калейдоскоп талантів»

1

У садочку кожен знає, що шматочок короваю,

То безцінний труд матусі, руки золоті бабусі.

Тож пишайтеся своєю Української землею,

Що зростила дар святий, коровай цей золотий!

 

DSC_2349

“На землі великій є одна країна,

Гарна, неповторна, красна, як калина…”

Піснею “Нехай квітує Україна” сестрички Дружиніна Дар’я та Дружиніна Аріна привітали всіх присутніх в залі

 

DSC_2389

“Дідусь та онучка нам пісню співають…,

Це два покоління з’єднав разом час.

Любов’ю і ніжністю очі їх сяють,

Родинним теплом зігрівають всіх нас!”

Два покоління сім’ї Кулик – дідусь Іван Миколайович та його онучка Анастасія

подарували присутнім українську пісню “Несе Галя воду”

 

DSC_0365

“Там, де люблять, поважають всіх,

І св’яткують разом кожну дату,

Де луна дзвінкий дитячий сміх,

Будній день там, наче справжнє свято!”

Сестрички Піскурьови: Пауліна та Даріна подарували гостям свята пісню “Мама”

 

DSC_0381

“У садочку діти підростають,

Ігри, танці, скрізь пісні лунають,

Починають тут таланти відкривати,

Щоб подалі їх на краще розвивати!”

“Хрустальний оркестр” нашого садочку це майбутні музиканти України.

Діти  виконали композицію “Хрустальний вальс”

 

DSC_2486

“Сім’я – це святе й найрідніше, що має бути в кожного із нас,

Це те, що для людини найцінніше,

Це те, що не зруйнує навіть час!”

Талановита сім’я: мама Тетяна Олексіївна, донечка Анастасія, сини – Артем та Максим

виконали запальний український танок та подарували глядачам  багато позитивних емоцій

 

“Над Охтиркою якось лелека літав, у дзьобі багато дітей він тримав.

І мовив лелека чудові слова: “Я діткам маленьким бажаю добра!

Щоб хороше було малятам усім, ось тут, біля річки, збудуйте їм дім”.

І дім збудували дорослі на славу: з великими групами, світлим спортзалом.

Казкові умови зробили вони, щоб дітки в садочку щасливі жили!

DSC_2502

 Перлинки нашого садочку діти групи “Барвінок” порадували гостей завзятим українським таночком “Хлопці зеленоокі” 

DSC_2589

Сонячні промінчики – діти групи “Малинка” зігріли всіх присутніх весняним таночком “Відтінок сонця”

 

DSC_2517

“Син і донечки зростають у сім’ї,

І для батьків вони і гордість і відрада…”

Вокальні здібності продемонстрували сестрички Ліда, Ліана та братик Захар Щепілови

 

DSC_2634

“Наш фестиваль всім діткам крила розправляє,

Таланти молоді від відкриває…”

На фестиваль  завітала і випускниця нашого садочка – зірочка  Евеліна Батракова та її партнер Артем Крощенко із запальними бальними танцями

 

DSC_2566

“Країна дитинства – країна казкова,

І часто дорослих вона вабить знову.

І часто дорослі літають у мріях,

Вернутись в дитинство живе в них надія.

Із казкою, любі, не розлучайтесь,

В далеке дитинство щораз повертайтесь

DSC_2552

Працівники нашого закладу зробили сюрприз для гостей фестивалю, подарувавши сучасну танцювальну композицію

DSC_2667

“Зупиніться на мить і зайдіть на хвилинку

У найкращий садочок, у нашу “Росинку”.

Як під сонцем яскравим розпускаються квіти,

Так в садочку ростуть і навчаються діти.

У “Росинці” неначе у справжній родині,

Поважають і люблять кожну дитину”

DSC_2696+

“Ось і закінчилася весела пора

Старались родини і вся дітвора”.

Дякуємо всім родинам, дітям та працівникам дошкільного навчального закладу “Росинка” за участь у фестивалі дитячої та родинної творчості “Весняний калейдоскоп талантів”, за те, що  подарували всім присутнім чудовий настрій, заряд енергії і добра. Ми всі мали можливість повернутися в країну дитинства, країну Мрій, Добра і ще раз переконатися, що наші діти – талановиті. 

Фестиваль ще раз довів, що наша країна щедра на таланти, а ще дає можливість підтримати обдарованих дітей. 

Бажаємо всім, щоб у ваших серцях ніколи не згасала любов до своєї країни та до власної родини.

 

Патріотичне виховання дітей

“Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися,
але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо.”

1431429657_-4-638

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.

Патріотизм (грец. patris — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.
Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.
Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.
Основними напрямами патріотичного виховання є:
— формування уявлень про сім’ю, родину, рід і родовід;
— краєзнавство;
— ознайомлення з явищами суспільного життя;
— формування знань про історію держави, державні символи;
— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;
— формування знань про людство.
      Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади старших.
Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх громадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі багатств рідної землі, а її творці, захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність зберігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квітучих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:
* Йдучи вулицею рідного міста, розповісти про визначні пам’ятки, які знаходяться на цій вулиці.
* Познайомити дітей із назвою вулиці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається?
* Відвідати разом всією родиною краєзнавчий музей. Після відвідин обговоріть з дітьми те, що ви там побачили.
* Побувати в пра бабусь та пра дідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного міста. Які цікаві легенди, приказки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.
* Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного міста, а ввечері запропонуйте намалювати свої враження від прогулянки.
* В День Перемоги всією родиною відвідати парк Пам’яті. Вшануйте ветеранів Великої Вітчизняної війни, покладіть квіти до пам’ятника.
* Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному місті. Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб місто завжди було охайним і привабливим.
* Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми.
* Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи проживають і донині в рідному місті.
* Знайомте дітей зі звичаями та традиціями рідного краю.
* А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співайте, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і письменників.
* Запропонуйте дітям намалювати Рівне в майбутньому.
* Створіть сімейний фотоальбом «Я і місто моє — Рівне». Разом з дитиною придумайте вірші про рідне місто. Запишіть їх під фотографіями.
Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.
Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста, району.

4IE7xsbAF_A

 

Квітень 13, 2017

ac347702ca3ad0f96bcae571a150c1fc_Generic

Порушення мовленнєвого розвитку у дітей дошкільного віку

Серед порушень психофізичного розвитку у дітей дошкільного віку вади мовлення спостерігаються чи не найчастіше. Порушення мовлення у дошкільнят мають здатність до патологічного закріплення, що призводить до різних стійких помилок як в усному мовленні, так і на письмі. А враховуючи, що мовленнєвий розвиток дитини продовжується ще й під час шкільного навчання, вони можуть спричинити різноманітні стійкі порушення у засвоєнні шкільних знань, насамперед з предметів мовного циклу: читання, письма, рідної мови.

Порушення мовлення значно ускладнюють засвоєння дитиною іноземних мов, які у багатьох школах тепер вивчають з першого класу. Ось чому всі батьки мають знати, які мовленнєві порушення найчастіше трапляються у дітей дошкільного віку.

Не всі порушення звуковимови можна вважати патологічними. Практично кожна дитина молодшого шкільного віку має певні порушення у вимові звуків. Однак до п’яти років такі порушення вважаються природними, оскільки артикуляційний апарат дитини цього віку ще продовжує формуватися.

Водночас збереження вад звуковимови після зазначеного терміну вважаються патологічними і потребують виправлення за допомогою спеціальних вправ і завдань, які добирає логопед.

До найпоширеніших порушень мовленнєвого розвитку у дошкільнят належить дислалія. Нею називають порушення звуковимови, не пов’язаної з вадами слуху, порушеннями іннервації мовленнєвого апарату чи недоліками розумового розвитку дитини. Крім дислалії, існує ще ряд більш складних порушень звуковимови: ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, дислексія та дисграфія, затримка мовленнєвого розвитку, фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення (ФФНМ), загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ).

У попередженні дислалії важливе місце посідає формування правильної мовленнєвої культури. Дитина має чути чітке, правильне мовлення дорослих, щоб наблизити свою звуковимову до мовної норми. Профілактиці дислалії сприяють розпочаті в молодшому дошкільному віці стимулювальні вправи з розвитку органів артикуляції та дрібної моторики пальців рук. Крім того, рекомендується проводити з дітьми логопедичні розвивальні ігри.

Але перш ніж починати заняття, слід проконсультуватися зі спеціалістом-логопедом з метою виявлення причини порушення мовлення дитини. Якщо дитина має такі органічні порушення артикуляційного апарату, як коротка під’язикова вуздечка, легкий параліч губів, язика, деформація або відсутність зубів, розщеплення твердого піднебіння, – треба продовжувати заняття з логопедом. А якщо таких порушень немає, то після консультації з фахівцем можна самостійно починати заняття з дитиною за допомогою спеціального посібника.

Діти з особливими потребами

Батькам дітей з особливими потребами

 Коли батьки дізнаються про інвалідність дитини або інше хронічне захворювання, вони вступають у життя, повну сильних емоційних переживань, важких виборів, взаємодії з різними фахівцями та постійної потреби в інформації і послугах. Спочатку батьки можуть розгубитися, відчути себе самотніми, не знаючи, з чого почати, де шукати інформацію, просити допомоги і розуміння. Цей сайт було створено спеціально для тих батьків, які відчувають брак інформації – тих, хто щойно дізнався про інвалідність дитини, або тих, хто жив з цією новиною деякий час, для всіх тих, хто потребує нової інформації та підтримки. Сайт допоможе батькам почати пошук інформації, я також сподіваюся, що він буде корисно і фахівцям, що працюють з сім’ями, допомагаючи їм усвідомити, як поява дитини з інвалідністю може вплинути на життя сім’ї.
Коли ви дізнаєтеся, що у вашої дитини затримка у розвитку чи інша інвалідність, яка може бути, а може і не бути точно встановлена, це для вас не просто інформація, це «Звістка». Ці рядки написані матір’ю, яка пережила подібну ситуацію і хоче поділитися своїми переживаннями з іншими.
«Повідомлення про те, що у вашої дитини проблеми в розвитку – це удар. Мене це новина застала зненацька, я згадую ті дні не інакше як дні, коли розбилося моє серце. Хтось порівняв би ці дні з відчуттям чорного мішка, надітого на голову, який заважає бачити, чути й думати.»    Один батько описав свої відчуття як удар ножем в серце. Може бути, ці описи здадуться занадто драматичними, але  можу сказати, що вони, навпаки, недостатньо повно описують ті емоції, які переповнюють серця і думки батьків, коли вони дізнаються «погані» новини про свою дитину.
Можна зробити багато, щоб допомогти собі в ці дні, і про це моя стаття. Для того, щоб зрозуміліше обговорити корисні речі, які можуть допомогти вам пережити цей складний період, давайте спочатку розглянемо типові реакції.
Типові реакції
Батьки, дізнавшись про інвалідність дитини, реагують схожим чином.
     Перша реакція – неприйняття: «це не могло трапитись зі мною». Неприйняття швидко змінюється злістю, яка може бути спрямована на медичних працівників, які розповіли вам про інвалідність дитини. Злість може вплинути і на взаємини між подружжям, з дідусями і бабусями, з іншими важливими для сім’ї родичами. Таке відчуття, що злість – сильне почуття, черезяке проходять усі. Її породжує відчуття великого горя і величезною несподіваної втрати, яке неможливо пояснити або побороти.
Страх – ще одна реакція. Люди більше бояться невідомості, ніж популярності, точна інформація про діагноз та перспективи дитини в майбутньому лякає менше, ніж невідомість. У будь-якому випадку, однак, страх за майбутнє дитини – це почуття, випробовуване усіма: якою буде дитина в п’ять, дванадцять, двадцять один? Що з ним буде, коли я помру? Потім виникають інші питання: «Він коли-небудь навчиться? Чи зможе він закінчити школу? Чи зможе він любити, жити, сміятися, робити все те, про що ми мріяли?»
Інші питання без відповідей породжують страх. Батьки бояться, що стан дитини може бути найгіршим їх можливих. Протягом багатьох років я спілкувалася з батьками, які говорили, що їх думки були виключно песимістичні. В голову приходять спогади про людей з інвалідністю, зустрінутих раніше. Є страх неприйняття з боку суспільства, страх того, як така ситуація вплине на життя братів або сестер, питання будуть ще діти в цій сім’ї, сумніви в тому, чи буде чоловік або дружина любити цю дитину. Такі думки можуть просто збентежити людину.
  Далі йде  вина, вина і занепокоєння з приводу того, що вони – батьки – могли стати причиною інвалідності дитини. Вони думають: «Я зробив щось не так? Я покараний за щось? Я недостатньо стежила за собою під час вагітності? Стежила моя дружина за собою під час вагітності?»
Іноді почуття провини може виражатися в релігійному аспекті у вигляді покарання або кари божої. Часто батьки плачу запитують: «Чому я? Чому моя дитина? Чому бог дав це мені?», як часто ми піднімаємо очі до неба і запитуємо, що ми зробили, щоб заслужити таке випробування.
     Замішання також характерно для цього періоду. Воно походить від того, що людина не до кінця розуміє, що відбувається і що станеться. Замішання проявляється в безсонні, нездатності прийняти рішення, емоційної перевантаженості, інформація може здаватися неясною і спотвореною. Ви чуєте слова, яких раніше ніде не чули, терміни, які описують те, що ви не розумієте. Ви намагаєтеся зрозуміти і знайти сенс в тій інформації, яку ви отримуєте. Часто батьки і ті, хто намагається донести інформацію про інвалідність, дитини говорять на різних мовах.
Безсилля, неможливість змінити ситуацію дуже складно прийняти. Батьки не можуть змінити той факт, що у їх дитини є інвалідність, але їм потрібно відчувати, що вони можуть впоратися зі своїми життєвими проблемами. Дуже важко змусити себе прислухатися і слідувати рекомендаціям, суджень і думок інших людей. Більш того, ці інші люди – часто незнайомці, з якими поки не збудовані довірчі відносини.
Розчарування. Той факт, що дитина недосконала, зачіпає батьків і кидає виклик їх системі цінностей. Це почуття разом з уявленнями про дитину, які були до того, можуть призвести до неможливості прийняти дитину, як цінну, як особистість.
Неприйняття. Неприйняття може бути по відношенню до дитини, медиків, дружини. Однієї з найсильніших форм неприйняття, яка зустрічається рідко, є таємне бажання смерті дитини. Таке почуття відвідує батьків, які перебувають у глибокій депресії.
У такий період, коли стільки різних почуттів переповнюють серце батьків, складно виміряти, наскільки те чи інше почуття. Не всі батьки проходять саме через таку послідовність відчуттів. Але при всій складності ситуації дуже важливо для батьків розуміти ті почуття та емоції, які вони відчувають, розуміти, що вони не одні і можуть зробити конструктивні дії, оскільки існують місця, де можна знайти допомогу і підтримку.
Шукайте допомоги інших батьків
«Ти не можеш усвідомити цього зараз, але пізніше ти будеш сприймати свою дочку чи сина з інвалідністю як боже благословення».
Моя перша порада: знайдіть інших батьків дитини з інвалідністю і попросіть їх допомогти. Існує багато організацій і груп батьків дітей-інвалідів, які допомагають іншим батькам.
Говоріть з вашим чоловіком, сім’єю та іншими значимими для вас людьми.
Важливе розуміння того, що ви можете по-різному сприймати свою роль, як батьки, бачити різні шляхи вирішення проблем. Постарайтеся розповісти один одному, що ви відчуваєте, і зрозуміти іншого, якщо ваші думки не збігаються.
Якщо у вас є інші діти, говоріть з ними теж, не забувайте про них, задовольняючи їхні емоційні потреби. Якщо ви відчуваєте себе спустошеними і не можете нормально спілкуватися з іншими дітьми, знайдіть у вашій родині людину, яка на час візьме на себе ці обов’язки. Біль, розділена, не так важка, іноді може допомогти і професійний психолог. Якщо вам здається, що це принесе результати, використовуйте допомогу професіоналів.
Живіть сьогодні
Думки про майбутньому можуть паралізувати вас. Потрібно відкинути питання: що в майбутньому…? Це може видатися неймовірним, але гарні речі почнуть відбуватися щодня. Занепокоєння про майбутнє тільки виснажать ваші обмежені ресурси. Вам є про що подумати, проживайте кожен день, крок за кроком.

Вивчіть термінологію
Коли ви стикаєтеся з новою термінологією, не бійтеся дізнаватися зміст слів. Якщо під час розмови хтось використовує незрозуміле вам слово, припиніть розмову і з’ясуйте значення цього слова.
Шукайте інформацію
Деякі батьки знаходять тонни інформації, деякі не настільки наполегливі. Найважливіше – шукати точну правдиву інформацію. Не бійтеся задавати питання, відповіді на питання будуть першою сходинкою до розуміння дитини.
Правильне формулювання питань – це мистецтво, яке може зробити ваше життя легше в майбутньому. Добре перед зустріччю написати питання і записувати їх, коли вони виникають по ходу зустрічі. Просіть копії всіх документів і записок про вашу дитину у лікарів, педагогів та інших спеціалістів. Добре купити папку, куди складати всі документи, що стосуються дитини.
Не дозволяйте себе залякати
Багато батьків відчувають себе невпевнено в присутності медиків або педагогів з-за їх професійного досвіду, і іноді з-за їх манери поводитися. Не лякайтеся професіоналізму тих людей, які взаємодіють з вашою дитиною, ви маєте право дізнаватися про все, що відбувається. Не турбуйтеся, що ви набридли фахівця своїми питаннями: це ваша дитина, дана ситуація найбільше впливає на його і ваше життя, і тому для вас дуже важливо дізнатися як можна більше.
Не бійтеся показати свої почуття
Багато батьків, особливо батьки, стримує свої почуття. Їм здається, що показавши їх, вони будуть виглядати слабкими. Найсильніші батьки дітей з інвалідністю не бояться показати свої почуття, оскільки розуміють, що це не зробить їх слабкими.
Навчіться працювати зі своїми почуттями гіркоти і злості
Від гіркоти і злості не піти, коли ви розумієте, що повинні переглянути плани і мрії, які були пов’язані з дитиною. Дуже важливо розуміти, що ви злі, і працювати з цією злістю, може бути, і з сторонньою допомогою. Може, зараз ви не повірите, але життя буде поліпшуватися, і прийде той день, коли ви знову будете бачити все в позитивному світлі. Розуміння і робота над своїми негативними почуттями допоможуть вам бути сильніше і підготуватися до інших викликівжиття, а також ці почуття перестануть віднімати у вас енергію і сили.
Будьте реалістом
Бути реалістом значить розуміти, що в житті є речі, які ми можемо змінити. Бути реалістом означає також розуміти, що в житті є речі, які ми не можемо змінити. Наше завдання, розуміти, що ми можемо змінити, а що ні.
Пам’ятайте, що час грає на вас
Час справді лікує. Це не означає, що виховання дитини з інвалідністю дається дуже легко, але це буде справедливо, якщо ми скажемо, що з часом багато проблем вирішуються. Тому час на вашому боці.
Не забувайте про себе.
Під час стресу всі ведуть себе по-різному, але все одно деякі загальні поради можна дати: пам’ятайте про себе, досить відпочивайте, їжте так добре, як зможете, виходите з дому і спілкуйтеся з людьми, які можуть вам надати емоційну підтримку.
Уникайте жалю
Інвалідом дитини робить ваша жалість та інших. Жалість не те, що вам потрібно. Вам потрібно швидше співчуття.
Вирішіть як реагувати на оточуючих
В цей період вас може засмучувати або злити ставлення інших до вас або вашої дитини. Багато реакції людей на серйозні проблеми відбуваються через незнання, нерозуміння, страх перед чимось невідомим або просто незнанням, що сказати. Зрозумійте, що багато людей не знають, як поводитися при зустрічі з інвалідами. Вирішіть длясебе, як реагувати на пильні погляди, питання, не надавайте занадто багато енергії на переживання з приводу неприємних вам реакцій чужих людей.
Намагайтеся дотримуватися звичного розкладу дня
оли виникає проблема, яку ти не можеш вирішити, роби те, щоб ти робила, якщо б проблеми не було. Така поведінка може додати стабільність і сенс при складній і заплутаній ситуації.
Пам’ятайте, що це ВАША ДИТИНА
Це ваша дитина, і це найголовніше. Може бути, його розвиток буде відрізнятися від розвитку інших дітей, Але це не означає, що він менш цінний, менш повноцінний і менше потребує уваги та любові. Любіть свою дитину і отримуйте задоволення від нього. По-перше – це дитина, а, по-друге, він інвалід, пам’ятайте про це. Постарайтеся робити позитивні кроки назустріч дитині, вам обом це буде корисно, і ви навчитеся думати про майбутнє з надією.
Пам’ятайте, ви не одні
Почуття самотності й ізоляції відчувають всі батьки. Ця стаття містить інформацію, яка допоможе вам подолати це відчуття.

Гострі кишкові інфекції

ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ

ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ

frukt_1

 ПАМ’ЯТКА

Шановні батьки! Щоб уберегти ваші родини від таких поширених та небезпечних захворювань, як гострі кишкові інфекції (ГКІ), слід прищеплювати санітарно-гігієнічні навички в сім’ї та змалку привчати дітей до особистої гігієни.

  • Гострі кишкові інфекції — це група гострих інфекційних хвороб, що характеризуються ураженням шлунково-кишкового тракту з порушенням водно-мінерального обміну, загальною інтоксикацією.
  • Щоб уникнути ГКІ, після прогулянки, перед приготуванням їжі, у процесі готування та перед вживанням їжі слід ретельно мити руки з милом.
  • Слід регулярно підстригати нігті собі і дитині. Довгі нігті, а також прикраси на руках знижують ефективність миття рук.
  • Якщо ваша дитина гризе нігті, смокче пальці чи слинить їх, слід відучити її від таких шкідливих звичок.
  • Не слід вживати продукти сумнівної якості. Купуючи продукти на ринку, потрібно звертати увагу на умови їх зберігання. Особливо небезпечними є продукти, куплені в місцях стихійної торгівлі.
  • Ліпше вживати пастеризовані молочні продукти. Не слід вживати сире молоко та кисле молоко, приготоване в домашніх умовах.
  • Особливу увагу слід приділяти безпеці продуктів харчування, адже чимало з них ми вживаємо сирими. Перед вживанням сирих овочів, фруктів і ягід слід ретельно мити їх проточною питною водою, а потім обдати окропом.
  • Готуючи їжу, слід пам’ятати, що сирі продукти, зокрема птиця, м’ясо, риба, молоко тощо, часто заражені збудниками ГКІ. Запорукою їх знищення є ретельне кулінарне оброблення — температура продукту під час оброблення має становити 100 °С. Заморожені м’ясо, риба, птиця мають повністю відтанути перед кулінарним обробленням.
  • Готові страви бажано вживати одразу після приготування. Страви кімнатної температури, які до того ж зберігаються без дотримання належних умов, є ідеальним середовищем для розмноження мікроорганізмів.
  • Якщо ви готуєте із запасом чи у вас залишилась частина страви, слід пам’ятати, що готові страви мають зберігатися або гарячими (за температури приблизно 60 °С чи вище), або холодними (за температури приблизно 10 °С чи нижче). Це вкрай важливо, якщо ви плануєте зберігати страву 4–5 годин або більше.
  • Не слід водночас зберігати в холодильнику багато теплих страв, оскільки це уповільнює їх охолодження. Якщо всередині готової страви довго зберігається тепло (температура вища, ніж 10 °С), мікроорганізми виживають і швидко розмножуються, що може зашкодити вашому здоров’ю та здоров’ю дитини.
  • Розігрівати заздалегідь приготовані страви слід за температури не нижчої ніж 100 °С. Це надійний спосіб уберегтися від мікроорганізмів, які могли розмножуватися в їжі в процесі її зберігання (правильне зберігання готових страв пригнічує розмноження хвороботворних мікроорганізмів, але не знищує їх повністю).
  • Не слід зберігати готові страви поряд із сирими продуктами, щоб уникнути небезпеки перехресного зараження. Збудники ГКІ, які містяться в сирих продуктах, можуть потрапити на готові страви за безпосереднього контакту. Таке перехресне зараження називають видимим. Також розрізняють приховане перехресне зараження, коли збудники ГКІ потрапляють на готові страви через кухонне приладдя, поверхні тощо.
  • Якщо на ваших руках є порізи чи дрібні рани, їх слід забинтувати чи заклеїти бактерицидним пластиром, перш ніж готувати їжу.
  • Зберігати продукти харчування слід якомога далі від хатніх тварин, оскільки вони також можуть бути джерелом збудників інфекцій. Для надійнішого захисту зберігайте продукти в ємностях, які щільно закриваються.
  • Слід завжди зберігати продукти харчування, дотримуючись умов і термінів придатності, зазначених на упаковці.
  • Потрібно пам’ятати про чистоту на кухні. На поверхнях для приготування їжі не має бути бруду, пилу, плям. Рушники для витирання та миття посуду слід щодня змінювати.
  • Для пиття та приготування їжі слід використовувати воду тільки гарантованої якості. Якщо ви маєте сумніви щодо її характеристик, ліпше додатково прокип’ятити воду, аби попередити ризик зараження.
  • 1

 

 

Серце до серця

hearts_logo

 

Щороку в Сумській області проводиться благодійна акція «Серце до серця» з метою виховання в підростаючого покоління  почуття гуманності, доброти та милосердя.

В цьому році  акція проходила з 20 березня по 06 квітня   з метою придбання медичного обладнання для лікування дітей з вадами зору.

Дошкільний навчальний заклад “Росинка” також не залишився осторонь і  5 квітня 2017 року в закладі було організовано та проведено благодійну акцію “Серце до серця”.  До участі в акції були залучені як працівники ДНЗ, так і батьки вихованців.  В результаті акції було зібрано 450 гривень благодійних внесків для придбання медичного обладнання для лікування дітей з вадами зору.

Алые сердечки

 

Весняний ярмарок у садочку

000

5 квітня 2017 року в дошкільному навчальному закладі «Росинка» відбувся

Великодній весняний ярмарок.

_DSC0709

Ярмарок для дітей, працівників та батьків в дошкільному навчальному закладі «Росинка» завжди є очікуваною і бажаною подією. Як правило, великі ярмарки в садочку відбуваються восени та на початку весни. Територія закладу в ці дні має святковий вигляд. Вхід прикрашає яскрава арка, колоритний козак показує напрямок на ярмарок, а прилавки ваблять гостей своєю різноманітністю, духмяним запахом пиріжків з різною начинкою, ватрушками, солодкими кексами, печивом, домашніми булочками та хлібом, запашним трав᾿яним чаєм, фруктами і овочами.

DSC_1163

  Діти, утворивши велике коло заводять хоровод під весняну  пісню, завзято грають на музичних інструментах, виконують веселі таночки. На дітей чекає приємний сюрприз – прихід   Пасхальної Крашанки. Ця гостя викликала позитивні емоції, як у дітей так і дорослих. Розпочалися завзяті змагання, веселі естафети як між дітьми так і дорослими.

IMG_6641

DSC_1201

IMG_6635

DSC_1311

В садочку були оформлені сучасні  фотозони: великоднє дерево прикрашене писанками та крашанками, різнокольоровими стрічками, де діти і дорослі залюбки фотографувалися.

 

DSC_1413

DSC_1444

DSC_1429

Всі гості поверталися з ярмарку з повними кошиками солодощів, а головне несли додому гарний настрій і позитивні емоції.

21026757

 

 

 

Психічне здоров’я дитини

Психічне здоров’я дитини: збереження та зміцнення

Численні наукові джерела і спеціальні експериментальні дослідження свідчать про негативний вплив на психічне здоров’я дитини стресогенних чинників, які постійно діють на дитячу психіку і є головною причиною досить високого відсотка невротичних проявів у поведінці дошкільників. Невротичні прояви у поведінці з’являються у дітей, які страждають від дефіциту спілкування з дорослими або від їх ворожого ставлення, а також у дітей, які ростуть в умовах сімейних негараздів. Інформаційні перевантаження з повідомленням на телебаченні про крадіжки, розбій, неприховані сцени з інтимної сфери життя дорослих, також негативно впливають на психічне здоров’я дітей.

Психічне здоров’я дитини характеризуються її здатністю успішно регулювати свою поведінку і діяльність відповідно до загальноприйнятих норм, і правил, активно розвиватись як особистість.

Психічне здоров’я дитини – стан душевного благополуччя, емоційного комфорту, впевненість у своєму майбутньому, пов’язана з відчуттям захищеності свого «Я».

Психічно здорова дитина – характеризується гармонійністю розвитку, врівноваженістю, адаптивністю, а також духовністю, орієнтацією на саморозвиток і самоактуалізацією. Гармонійний особистісний розвиток і фізичне здоров’я сприяють успішній адаптації дитини у соціумі.

Емоційна потреба у любові та захищеності посідає перше місце серед душевних потреб дітей. Недостатнє задоволення цієї потреби зумовлює виникнення у дітей короткочасних і тривалих негативних психічних станів. Майже кожна ситуація, у якій зневажається, а то й принижується почуття власної гідності дитини, сприймається нею як критична. Потреба дітей у повазі є дуже важливою. Задоволення цієї потреби веде до підвищення рівня психічного здоров’я дитини, і навпаки.

  Батьки, у яких відсутня потреба знати душевний стан своєї дитини, щодня залишають дитину на одинці з образами. Поступово, у міру накопичення досвіду негативних переживань, у дитини знижується рівень її психічного здоров’я: втрачається здатність радіти, дивуватися, захоплюватися, довіряти, а натомість, тривога, безпричинні страхи, порушення сну, занепокоєння. Дитина позбавляється емоційного комфорту і почуття захищеності власного «Я».

  Дитині потрібно:

  • щоб її любили, розуміли, поважали, визнавали;
  • щоб вона була комусь потрібною і близькою;
  • щоб вона була успішною у своїх справах;
  • щоб вона могла реалізуватися, розвивати свої здібності і поважати себе.

Відомо, що незадоволен­ня значущих для дитини потреб породжує страждання, а часті страждання призводять до «руй­нівних» емоцій»: гніву, злості, агресії. Вони руйнують і саму дитину (її психіку, здоров’я у ці­лому), і її взаємини з оточенням. А від досвіду, набутого у пері­од дошкільного дитинства, зна­чною мірою залежить, буде ди­тина оптимістом чи песимістом, наскільки віритиме у свої сили, а отже, як зуміє здолати звичай­ні труднощі життя, протистоя­ти перешкодам, спокусам тощо.

Усім відомо, що діти з хорошими потенційними можливостями розвитку здібностей, але із заниженою самооцінкою гірше навча­ються, мають часті конфлікти з однолітками і вихователями, а потім і з учителями. Їх невдачі з роками зростають. Варто пам’ятати, що у дитини формується ставлення до себе лише на підстав ставлення до неї близьких дорослих,  і вона починає бачити себе такою, якою бачать її дорослі.

Водночас дитина не просто очі­кує позитивного ставлення до себе, а й домагається його, бореться за ньо­го. І якщо саме у критичній ситуації, коли дитині дуже важливо отримати відчутне підтвердження любові з боку рідної людини, батьки відштовхують її, дитина звикається з оцінкою «пога­ний» і кидає виклик дорослим. А з переходом до шкільного життя взаємини з дорослими ще більше ускладнюються. Діти і в школі пово­дяться за звичним сценарієм, нічого но­вого не очікуючи від оточення, і швидко переконуються у своїй правоті. Учителі їх зараховують до табору «поганих». Протягом шкільного дня на свою адресу вони отримують від учителів безліч зауважень, оцінних суджень негативного змісту. І це швидко підхоплюють однолітки. Але такі діти, відштовхнуті всіма, му­сять вижити самотужки. І вони виживають, як можуть: утікають з дому, вживають наркотики, крадуть тощо. Але що більше прикрощів трапля­ється з дитиною, то більше потрібне їй визнання батьків і членів роди­ни, їхні любов, захист, підтримка і віра в успішність.

Дуже важливо помічати відхилення у поведінці дітей і вчасно нада­вати відповідну психологічну допомогу.  Саме від уміння вихователя вчасно підмі­чати, правильно розуміти та корегувати особливості емоційних проявів дитини у процесі регуляції нею своєї ігрової діяльності і спілкування ба­гато у чому залежить подальший розвиток підростаючої особистості. Цій самій меті мають підпорядковуватися і стратегії виховних та навчальних впливів, розраховані на те, щоб зберегти психічне здоров’я дитини від руйнівної дії негативних емоційних чинників, які становлять серйозну загрозу нормальній життєдіяльності дітей у майбутньому.

Однією з найважливіших умов збереження психічного здоров’я дітей є дотримання науково обгрунтованих психогігієнічних норм організації виховання дошкільників з урахуванням індивідуальних норм навчального навантаження. 

До психогігієнічних норм належать:

  • сприятливий характер педагогічного впливу, зокрема стабіль­ність позитивного емоційного виховання і навчання;
  • забезпечення свободи в особистісному самоствердженні та відповідальності за власний розвиток;
  • забезпечення індивідуально посильної міри новизни під час навчання, її оптимального співвіднесення з пізнаваль­ним досвідом особистості;
  • орієнтація виховання і навчання на зону найближчого роз­витку дитини з урахуванням сенситивних періодів для роз­витку того чи іншого виду активності;
  • дотримання принципу включення вихователя у спільну з діть­ми діяльність;
  • вчасне створення сприятливих умов для психічного розвит­ку кожноїдитини;
  • дотримання принципів гуманізації освіти.

Збереження психічного здоров’я – безперервний профілак­тичний процес, який передбачає своєчасне попередження психо­емоційного перевантаження.